Зачекайте,
триває завантаження

Мудра Корова
Пiдписатися

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Майк Йогансен – письменник і революція

По батьківський лінії він мав шведське коріння, а мати була з роду старобільських казаків. Батько майбутнього письменника викладав німецьку мову та історію в харківських гімназіях. З дитинства Майк досить легко і швидко опанував іноземні мови. Отримавши вдома початкову освіту, він продовжив навчання в класичній гімназії, а потім вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету, який закінчив у 1917 році.

Революція стала складним випробування для майбутнього письменника та його родини. У 1930 році у своїй автобіографії Йогансен напише:

«З 1918 року провадив голодне життя аж до року 1922-го – вкупі з батьком садовив картоплю й нею живилася вся сім’я. Почасти в результаті цієї одноманітної їжі вмерло троє з шести душ сім’ї, а саме батько, брат і сестра».

Терор, який влаштували в Харкові денікінці у 1919 році справив на юнака сильний вплив. Він змінює свої світоглядні позиції: захоплюється марксизмом, починає цікавитися політикою та обирає для себе українську ідентичність. Попри важкі умови життя, Йогансен продовжує писати вірші і робить свідомий вибір на користь української мови. Пізніше Йогансен так напише про цей період свого життя:

«Весь час учителював, а далі переїхав до Полтави, де, живучи в неотопленій хаті всю зиму, пройшов ще словесний відділ, склав за нього іспити в Харкові (але диплома не вибирав) і дістав доручення читати історичний курс української мови на Полтавському філологічному факультеті. Після того з перервами викладав у Харківському І[нституті].Н[ародної].О[світи].

Уже бувши гімназистом писав вірші – російською і німецькою мовами. Ці вірші автора не задовольняли і були спалені купно щось у 1916-му році. Року 1918-го почав писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніші.»

Як і багатьом іншим письменникам революція дала Йогансену поштовх до творчості. Перші вірші письменника були опубліковані у 1921 році у збірці «Жовтень», журналі «Шляхи мистецтва», а також вийшла окрема книжка поезій «Д’горі». Революцію він сприймає в позитивному ключі. Вірить, що вона дасть поштовх для розвитку культурних сил України. На початку свого письменницького шляху Йогансен тяжів до конструктивізму і навіть хотів приєднатися до футуристів. До п’ятої річниці Жовтневої революції, він разом з Миколою Хвильовим та Володимиром Сосюрою пишуть мистецький маніфест «Наш універсал. До робітництва і пролетарських митців українських», де фактично закликають до переформатування старого світу.

У 1923 році Йогансен виступив одним із фундаторів спілки пролетарських письменників «Гарт». У середині 1920-х років виходять його прозові твори – збірник оповідань «17 хвилин», «Подорож філософа під кепом» та «Подорож доктора Леонардо по Слоблжанській Швейцарії». У 1925 році приєднався до Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Разом з Юрієм Тютюнником написав сценарій до фільму «Звенигора», який за словами самого письменника був «надалі замінений і попсований О. Довженком», в результаті Йогансен відмовився від авторства.

Знання мов, особливо німецької і англійської, дозволяло Йогансену бути в курсі всіх останніх новинок і течій в кінематографії. Людина щедрої душі, він радо ділився своїми знаннями з колегами по цеху – Миколою Бажаном, Юрієм Яновським та Олександром Довженком. Останнього він вважав «талановитим, але малокультурним самохвалом».

Разом із Миколою Хвильовим та Остапом Вишнею він пише сценарії оперет «Мікадо» і «Алло на хвилі 477», які були поставлені в театрі «Березіль».

З початком репресій Йогансен, як і низка інших письменників, рятувався добровільним самовигнанням з України. Він виїхав у райони нафтової промисловості, згодом, щоб не прогинатися під вимоги радянської офіційної лінії в літературі, почав писати твори для дітей. Були опубліковані такі оповідання як: «Краби», «Кіт-чудило», «Собака, що лазив на дерево» та ін. Але це його не врятувало. Йогансена заарештували 18 серпня 1937 року, а за два місяці стратили у Лук’янівській тюрмі у Києві. Реабілітований посмертно 20 березня 1958 року.

Майк Йогансен вважається одним із найцікавіших авторів періоду «червоного ренесансу». Майбутній філолог, поет, прозаїк, перекладач і сценарист народився 28 лютого 1895 року у Харкові. По батьківський лінії він мав шведське коріння, а мати була з роду старобільських казаків. Батько майбутнього письменника викладав німецьку мову та історію в харківських гімназіях. З дитинства Майк досить легко і швидко опонував іноземні мови. Отримавши дома початкову освіту, він продовжив навчання в класичній гімназії, а потім вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету, який закінчив у 1917 році.

Революція стала складним випробування для майбутнього письменника та його родини. У 1930 році в своїй автобіоргафії Йогансен напише:

«З 1918 року провадив голодне життя аж до року 1922-го – вкупі з батьком садовив картоплю й нею живилася вся сім’я. Почасти в результаті цієї одноманітної їжі вмерло троє з шести душ сім’ї, а саме батько, брат і сестра.»

Терор який влаштували у Харкові денікінці у 1919 році справив на юнака сильний вплив. Він змінює свої світоглядні позиції: захоплюється марксизмом, починає цікавитися політикою та обирає для себе українську ідентичність. Попри важкі умови життя, Йогансен продовжує писати вірші і робить свідомий вибір на користь української мови. Пізніше Йогансен так напише про цей період свого життя:

«Весь час учителював, а далі переїхав до Полтави, де, живучи в неотопленій хаті всю зиму, пройшов ще  словесний відділ, склав за нього іспити в Харкові (але диплома не вибирав) і дістав доручення читати історичний курс української мови на Полтавському філологічному факультеті. Після того з перервами викладав у Харківському І[нституті].Н[ародної].О[світи].

Уже бувши гімназистом писав вірші – російською і німецькою мовою. Ці вірші автора не задовольняли і були спалені купно щось у 1916-му році. Року 1918-го почав писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніші.»

Як і багатьом іншим письменникам революція дала поштовх Йогансену до творчості. Перші вірші письменника були опубліковані у 1921 році у збірці «Жовтень», журналі «Шляхи мистецтва», а також вийшла окрема книжка поезій «Д’горі». Революцію він сприймає в позитивному ключі. Вірить, що вона дасть поштовх для розвитку культурних сил України. На початку свого письменницького шляху Йогансен тяжів до конструктивізму і навіть хотів приєднатися до футуристів. До п’ятої річниці Жовтневої революції, він разом з Миколою Хвильовим та Володимиром Сосюрою пишуть мистецький маніфест «Наш універсал. До робітництва і пролетарських митців українських», де фактично закликають до переформатування старого світу.

У 1923 році витупив одним з фундаторів спілки пролетарських письменників «Гарт». У середині 1920-х років виходять його прозові твори – збірник оповідань «17 хвилин», «Подорож філософа під кепом» та «Подорож доктора Леонардо по Слоблжанській Швейцарії». У 1925 році приєднався до Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Разом з Юрієм Тютюнником написав сценарій до фільму «Звенигора», який за словами самого письменника був «надалі замінений і попсований О. Довженком», в результаті Йогансен відмовився від авторства.

Знання мов, особливо німецької і англійської, дозволяло Йогансену бути в курсі всіх останніх новинок і течій в кінематографії. Людина щедрої душі, він радо ділився своїми знаннями з колегами по цеху – Миколою Бажаном, Юрієм Яновським та Олександром Довженком. Останнього він вважав «талановитим, але малокультурним самохвалом».

Разом з Миколою Хвильовим та Остапом Вишнею він пише сценарії оперет «Мікадо» і «Алло на хвилі 477», які були поставлені в театрі «Березіль».

З початком репресій Йогансон, як ряд інших письменників, рятувалися добровільним самовигнанням з України. Він виїхав у райони нафтової промисловості, згодом, щоб не прогинатися під вимоги радянської офіційної лінії в літературі, почав писати твори для дітей. Були опубліковані такі оповідання як: «Краби», «Кіт-чудило», «Собака, що лазив на дерево» та ін. Але це його не врятувало. Йогансен був заарештований 18 серпня 1937 року, а за два місяці страчений у Лук’янівській тюрмі у Києві. Реабілітований посмертно 20 березня 1958 року.

 Яна Примаченко