Мок’юментарі – фільм, що вдає з себе документальний, та насправді таким не є. Термін використовується переважно англомовними дослідниками, які розрізняють мок’юментарі як дещо пародійний напрямок та псевдодокументалістику як прийом стилізації. Одразу пригадали «Відьму з Блер»? От і молодці, та цей метод значно старший. Для прикладу, його елементи використовував ще Орсон Веллс: пам’ятаєте сцену хроніки, де такий собі громадянин Кейн начебто тисне руку Гітлерові? Це воно і є. Загалом мок’юментарі може не тільки лякати, але й смішити. Он Таіка Вайтіті зняв репортаж з життя новозеландських упирів. Не чули? Колись ми й про це зробимо лекцію.