Зачекайте,
триває завантаження

Мудра Корова

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Українська мультиплікація та Вячеслав Левандовський

Сьогодні ти започатковуєш українську мультиплікацію, завтра – їдеш з країни: Як (не) склалася доля В’ячеслава Левандовського

 В’ячеслав Левандовський – автор першого українського мультфільму, та в силу окремих обставин у ті далекі часи це не вважалося заслугою. Натомість йому створили всі умови, аби шукав щастя деінде – і, можливо, цим врятували Левандовського від розстрільних тридцятих. А от його творчості геть не так пощастило.


В’ячеслав Левандовський народився у 1897 році у Києві. Там же відвідував балетну школу, вчився у Київському музично-драматичному інституті та Академії мистецтв. Вже навчаючись в Академії, Левандовський розмальовував театральні декорації та ілюстрував дитячі книги. Після закінчення такого строкатого навчання, він потрапив до ВУФКУ, куди прийшов художником.

ВУФКУ – Всеукраїнське фотокіноуправління – державне кінопідприємство, яке об’єднувало у собі все: кіностудії, кінопрокат, кінопромисловість, кіноосвіту та кінопресу України з 1922 по 1930 рік. У цей же період у ВУФКУ був лише один конкурент у Радянському Союзі – «Совкіно». Тобто, ВУФКУ – це number 2 серед потужних кінематографічних держфірм, які ще й нормально себе готували на самофінансуванні. Та ВУФКУ – зовсім окрема тема. Важливо, що для Левандовського воно стало стартовим майданчиком, щоправда, не дуже надовго.

Екшн розпочався у 1926 році, коли директор кінофірми в місті Одеса підтримав пропозицію В’ячеслава Левандовського створити майстерню мультиплікаційних фільмів в Україні. До цього часу на нашій Батьківщині з мультиками було не те, що не дуже – їх просто не було. І в 1926 році, навіть після згоди – так само. Щоправда, з 1917-ий по 1919-ий у Ялті створював свої мультики Владислав Старєвіч. Але його можна не рахувати – бо одночасно і москаль, і француз.

Тож перший автентичний український ігровий мультфільм – повністю творіння В’ячеслава Левандовського. Він особисто намалював усі ескізи, зробив намітки сценарію та всю прорисовку. В принципі, йому знадобилося всього-на-всього забути про особисте життя та працювати вдень і вночі. Врешті він досяг своєї мети: «Казка про солом’яного бичка» вийшла у 1927 році.

До того часу Левандовським та його командою безумців (читай – молодих ентузіастів) було створено чимало мультиплікаційних робіт, які найчастіше ставали частиною кіножурналів та виконували інші утилітарні функції. Але про «чисті» мультики годі було й мріяти. На жаль, «Казка про солом’яного бичка», як і більшість перших мультиплікаційних робіт того часу, не зберіглася. Можливо, їх свідомо знищувала радянська влада, можливо, Друга світова або недбале зберігання. Єдине, що нам лишилося – декілька зображень у старих газетах та відгуки критиків. До речі, останні – виключно позитивні. 

Наступного року В’ячеслав Левандовський відточує власну техніку до блиску та остаточно утверджує феномен української анімації. Його «Казка про білку-хазяєчку та мишу-лиходієчку», створена вже у Києві, стає шедевром форми та методу – і взагалі, всім подобається. Білочка, створена всього у двох профільних варіантах, рухалася так, що глядачі зуб давали, мовляв, бачили її і у фас теж. Незнання правди врятувало не одну відвислу щелепу, а така майстерність вражала малочисельних на той час фахівців мультиплікаційної галузі. 

Здавалось, от він – час вивести українську мультиплікацію на новий рівень, створювати більше картин, розвиватися and so on. Левандовський теж так думав, коли розпочинав роботу над «Тук-Тук на полюванні», але дуже швидко осягнув реальне положення речей. Начальство на словах підтримувало молодого мультиплікатора, проте постійно навішувало на нього якісь сторонні, зовсім не творчі задачі... допоки не допекли.

Насправді, в Одесі, де тоді працював Левандовський, украй швидко зрозуміли, що анімація не приносить вдосталь грошей, а от ресурсів вимагає багато. Тож цей напрямок хутко згорнули. Можливо, якби в Одесі знали, скільки заробили Disney на «Крижаному серці», то змінили б свою думку. Але на жаль, тоді був не 2013-ий. У подальшому, до 1959 року, мультиплікація в Україні як вид екранного мистецтва фактично не існувала.

Левандовський вирішив не чекати змін в головах директорів і переселився на «Мосфільм», де знайшов бажану можливість реалізуватися. Він працює над об’ємними мультиплікаційними фільмами та стає одним з небагатьох, чиї роботи у цьому напрямі не соромно та не боляче дивитися (наприклад, «У ляльковій країні»). 

Початок Другої світової передбачувано ускладнює життя мультиплікаторам і напрямок закривається. Тож Левандовський бере творчий тайм-аут до 1956 року і після цього ще тричі працює аніматором: над «Небесним створінням» (1956), «А як у вас?» (1958) та «Російська народна іграшка» (1959). Десь на цьому закінчується його мультиплікаційна кар’єра, але не заслуги перед галуззю.

Отож, Левандовський перший у рядянській мультиплікації використав технологію «еклера» - коли реальних живих акторів знімають на плівку зі швидкістю 24 кадри в секунду, а аніматор потім звіряє по них рухи свого персонажа. Метод високого оцінював Волт Дісней, який згодом ввів його у свою практику. Щоправда, зараз він вважається застарілим.

Так само й інший винахід Левандовського – «олівець часу». Вкрай прогресивна на той час технологія, яка не раз знадобилася аніматорам: спеціальний пристрій для контролю покадрового руху ляльки у просторі. В цілому, це вписується у парадигму життя та творчості В’ячеслава Левандовського: його заслуги та вплив значно більші за те, що він встиг фактично зробити.

 

Повна фільмографія:

Режисер:

«Казка про солом’яного бичка» (1927)

«Десять» (1927)

«Українізація» (1927)

«Казка про Білку-хазяєчку та Мишу-лиходієчку» (1928)

«Тук-Тук та його приятель Жук» (1928; закінчений у 1935-му учнями В’ячеслава Левандовського)

«Тук-Тук на полюванні» (1932)

«Лис та виноград» (1936)

«Срібний дощ» (1937)

«У ляльковій країні» (1940)

 

Аніматор:

«Лис та вовк» (1937)

«Заповіт» або «Заповіт пса-скотинки» (1937)

«Небесне створіння» (1956)

«А як у вас?» (1958)

«Російська народна іграшка» (1959)

 

Автор: Алекс Малишенко