Зачекайте,
триває завантаження

Мудра Корова
Пiдписатися

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Шість демонів Вільяма Фрідкіна

Відчувши дух змін після падіння кодексу Гейза, голлівудські режисери почали втілювати в життя ідеї, які до цього навряд чи мали б можливість потрапити на екрани.

Падіння цензури і подальша зміна культурного вектора з початку 60-х були спровоковані низкою серйозних змін у житті американського суспільства: Карибська криза, війна у В'єтнамі, Вотергейтський скандал, сплеск громадського руху проти расизму і гендерної нерівності. Ці процеси мали величезний вплив на якість фільмів і відобразилися у більшості стрічок епохи Нового Голлівуду.

Одним з режисерів, якому вдалося перенести на екран депресивні настрої американців того часу, став Вільям Фрідкін.

Демон перший: Орсон Веллс

Кар'єра Фрідкіна почалася з роботи на телебаченні, де майбутній Оскарівський лауреат відточував режисерські навички. Але знімати кіно він і не думав до того, як одного разу потрапив на сеанс «Громадянина Кейна». Стрічка справила на Фрідкіна настільки сильне враження, що він переглядав її знову і знову. Згодом режисер скаже, що саме роботи Орсона Веллса, а ще Мікеланджело Антоніоні, про якого він дізнався трохи згодом, сформували його творчий почерк.

Демон другий: Говард Гоукс

Отримавши вдосталь практики на телепроектах і знявши декілька документальних фільмів, Фрідкін нарешті наважився взятися за художнє кіно. Але, мабуть, поквапився: перші чотири стрічки вийшли сирими і провалилися у прокаті. Молодий режисер майже опустив руки, як тут батько його тодішньої пасії  — постановник легендарного «Обличчя зі шрамом» (1932) Говард Гоукс, несподівано дав Фрідкіну пораду: «зняти кіно, де буде дія, а не теревені про чужі проблеми, які нікому не цікаві». Фрідкін прислухався до його слів і почав роботу над наступним проектом, істотно скоригувавши свою творчу манеру.

Демон третій: «Французький зв'язковий»

У 1971 книга Роберта Мура про нью-йоркських слідчих, які намагаються розкрити схему постачання наркотиків із Франції, вже була бестселером, але братися за екранізацію ніхто не хотів. Здебільшого через те, що кошти на реалізацію були дуже обмежені — 2 мільйони доларів. Хто ж знав, що касові збори перевищать початковий бюджет майже в 30 разів. Цікаво, що Фрідкін бачив причину успіху в тому, що відійшов від принципів зйомки, притаманних Новому Голлівуду, проте саме «Французький зв'язковий» став класичним зразком стрічок цього періоду.

Фрідкін позбувся зайвих діалогів, додав екшену, використав свій документальний досвід — і створив похмурий реалістичний фільм, який поєднав у собі риси кримінальної драми і бойовика. Сцена, де автомобіль переслідує потяг метро, до сьогодні вважається однією з кращих в історії кінематографа. Зараз може видатися, що нічого особливого на екрані не відбувається, але тоді, в 1971-му, комбіновані зйомки і динамічний монтаж тримали глядача в напрузі, не дозволяючи відірватися від екрану хоч на секунду.

«Французький зв'язковий» став тріумфатором тогорічного «Оскара» й переміг у п’яти з восьми номінацій, в тому числі у номінаціях "найкращий фільм» та "найкращий режисер». Стрічка випередила таких суперників, як «Останній кіносеанс» Богдановича і «Механічний апельсин» Кубрика. Втім, сам Фрідкін після церемонії сказав, що найкращий американський режисер — Стенлі Кубрик, причому «не тільки цього року, а й цілої епохи».

Демон четвертий: «Екзорцист»

Шалений успіх привів до Фрідкіна найвпливовіших продюсерів, тому він одразу ж почав роботу над «Екзорцистом». Стрічка не зібрала такого врожаю нагород (хоча 10 номінацій на «Оскар» і 2 отриманих статуетки — здається, теж непогано), але мала величезний комерційний успіх і стала прототипом більшості фільмів жахів, що були випущені після. Те, що зараз виглядає як "горор-кліше", тоді було шокуючим новаторством. Нервуючий психологізм і надмірна натуралізація зробили стрічку дійсно страшною, але на диво анітрохи не відлякнули глядача: «Екзорцист» зібрав у прокаті більше $400 млн.

За компанію з іншими фільмами Нового Голлівуду, «Екзорцист» продовжив деконструкцію міфу про життєздатність американської мрії у тривожні повоєнні часи. Якщо одержима дияволом дівчинка — Сполучені Штати, то вчені і психіатри — традиційна система цінностей, що раптово виявилася неспроможною і безпорадною в найпотрібніший трагічний момент. Звернення до церкви — акт відчаю, спроба знайти дієві схеми виживання в новому світі.

Демон п’ятий: «Розшукуючий»

Два вдалих фільми поспіль ще більше переконали Фрідкіна у вірності власного художнього методу, в той час як соціальний запит почав поступово міняти свій напрямок у бік розважального кіно. Глядачі, втомлені від жорстокості та надмірної реалістичності, потребували трансляції більш оптимістичного меседжу. Це пояснює низку касових невдач, що спіткали подальші стрічки Фрідкіна, апогеєм якої став скандальний ЛГБТ-трилер «Розшукуючий» (1980). Незважаючи на блискучу гру Аль Пачіно і цікавий фінальний плот-твіст, стрічка виявилася настільки несвоєчасною, що не тільки зазнала невдачі у прокаті, а й стала зіркою першої «Золотої малини» — премії за найгірші досягнення в кінематографі.

Демон шостий: «Кілер Джо»

У 80-90-х Фрідкін надовго зник з кінорадарів —  знімав серіали, оперні виставі і ще казна-що. У другій половині нульових у режисера стався раптовий ревайвал: психологічний трилер 2006 року «Bug» (що у локалізації зненацька став «Глюками») забрав приз ФІПРЕССІ в Каннах. А в 2011-му кримінальна драма «Кілер Джо» брала участь в основному конкурсі в Венеції: стрічка не отримала нагороди, натомість на думку критиків стала однією з кращих в кар'єрі Фрідкіна. «Якби я не був режисером, то став би серійним вбивцею» — віджартовувался він, а через два роки повернувся в Італію, щоб отримати почесного Венеціанського лева

Деякі дослідники дотримуються думки, що багато невдалих стрічок Фрідкіна просто випередили свій час, а от своїми двома шедеврами він заклав підвалини сучасного блокбастера. Солідарність в цьому випадку лише доводить, що для створення гарного кіно важливий не тільки талант постановника або сценариста — необхідно дуже тонко відчувати дух часу. Можна бути пророком і авангардистом, але чекати того ж від глядача — марна справа.

Автор: Анна Меняйленко, головна редакторка CinCity