Колишній політв’язень, дисидент та екс-депутат Верховної Ради України Левко Лук’яненко помер після тривалої хвороби на 90-му році життя.
Він народився 24 серпня 1928 року у с.Хрипівка Чернігівської області. Був співзасновником Української гельсінської групи та співавтором "Акту проголошення незалежності України". У 2005 році Лук'яненко отримав звання Героя України. У 2016 став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка.
27 років свого життя дисидент провів в ув'язненні. «З 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму». Такі звинувачення грозили в 1961-му Левкові Лук'яненку смертною карою. 72 дні дисидент провів у камері смертників, очікуючи на страту. Та зрештою вирок змінили, присудивши натомість 15 років ув'язнення.
У 1976 році ввійшов до складу Української Гельсинської групи, (згодом уже заочно обраний головою). Свого часу багато дописував для опозиційних видань. Через активну громадську діяльність у 1978-му знову засуджений до 10 років ув'язнення і 5 — заслання, водночас цього разу суд визнав його «небезпечним рецидивістом». Попри те, що йому, пропонували виїхати за кордон, він відмовився. У 1988-му Левка Лук'яненка помилували та звільнили із заслання.
1 грудня 1991 року балотувався на посаду президента України, але зайняв третє місце.
"Я поклявся йти шляхом Наливайка. А Наливайко сказав так: "Я знаю, что погибель ждет всякого, кто восстает". Він свідомо йшов на смерть, але це смерть після боротьби. Те ж саме і я.
Уже немає тієї сили й енергії, що були раніше. Але я працюватиму, доки пам'ять не з'їсть склероз. Я – ланочка. Малесенька. Чи довго, чи недовго – лиш Господь знає", - говорив про себе Левко Лук'яненко в інтерв'ю Українській правді.
Левко Лук'яненко — автор Акта про незалежність України від 24 серпня 1991 року.
На головному фото: Люди качають на руках Левка Лук'яненка, святкуючи проголошення України незалежною державою, біля будинку парламенту України в Києві 24 серпня 1991 року Фото Павло Пащенко / УНІАН