Зачекайте,
триває завантаження

Мудра Корова

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Психіатричні лікарні Флориди. Пулітцерівська премія 2016

«Божевільні. Невидимі. У небезпеці». Леонора Лапетер Антон, Ентоні Комьер, Майкл Брага

 

 

 

Три репортери видань «Тампа Бей Таймс» і «Сарасота Хералд-Трібьюн» провели більше року, розслідуючи діяльність найбільших державних психіатричних лікарень Флориди. Журналісти взяли інтерв'ю у десятків нинішніх і колишніх співробітників, а також подали запити до вищих посадовців штату, щоб отримати дозвіл на інтерв’ю з психічно хворими пацієнтамита членами їхніх сімей.

Газети вивчили звіти про «критичні інциденти», що подавалися до Департаменту у справах дітей та сімей штату, який здійснює нагляд за лікарнями. Але ці звіти дають неповну картину, тому що за ними можна відслідкувати лише найбільш серйозні екстрені випадки. Крім того, посадовці агентства заявили, що звіти по кільком лікарням за останні роки були втрачені.

Щоби отримати краще уявлення про умови діяльності лікарень, репортери перевірили публічні дані стосовно тисяч поліцейських викликів, зроблених з психіатричних лікарень по всьому штату. На основі цих документів їм удалося створити першу в своєму роді базу даних, у якій наведений найбільш повний список отриманих пошкоджень і випадків застосування насильства – досі нічого подібногов психіатричних установах Флориди не існувало.

При підрахунку кількості інцидентів за останній час «Таймс» / «Хералд-Трібьюн»проаналізували, між іншим, і такі виклики, які поліція відхилила як помилкові. Втім, у випадку Державної лікарні Південної Флориди цього зробити не вдалося, тому що відділення поліції у Пемброк Пайнс не змогло надати копії своїх звітів.

Психіатричні лікарні Флориди,що фінансуються державою, за ідеєю повинні бути безпечними місцями для утримання та лікування людей, які становлять небезпеку для себе або для інших. Але роки нехтування нагальними питаннями та скорочення бюджетів на 100 мільйонів доларів перетворили їх на занехаяні бараки, де на кожному кроці практикується насильство, а пацієнти не можуть отримати необхідне їм лікування.

З 2009 року кількість випадків жорстокості у шести найбільших психіатричних лікарнях штату виросла вдвічі. Майже тисяча пацієнтів, поміщених у лікарні задля пильного спостереження, примудрилися травмувати себе або когось іншого.

Протягом багатьох років Законодавчі збори штату, адміністрація губернатора та відповідні установи, що здійснюють нагляд за психіатричними лікарнями Флориди, ігнорували хаос, що мав місце у медичних установах, і продовжували скорочення фінансування. А потому державні управлінці ще й приховували дійсний розмах насильства й запущеності від громадськості.

«Тампа-Бей Таймс» і «Сарасота Хералд-Трібьюн» витратили більше року на вивчення та опис умов існування цих установ, на опитування пацієнтів і їхніх сімей, на вивчення тисяч сторінок паперів і документації. На основі поліцейських і лікарняних звітів з усього штату репортери по шматочках склали перший повний список випадків нанесення травм і жорстоких нападів у психіатричних установах Флориди. Газетам удалося дізнатися про наступне:

  • За останні п'ять років щонайменше 15 людей загинули після того, як вони зашкодили самі собі або ж піддалися нападу з боку інших пацієнтів. Один із пацієнтів, який раніше вчиняв спроби самогубства, зістрибнув із восьмого поверху паркінгу. Іншого забили до смерті, бо ніхто не відгородив його від нападників, хоча ті відлупцювали його ввечері напередодні.
  • Нестача кадрів на місцях виявилася настільки гострою, що пацієнти, схильні до насильства, блукають по закладах без жодного нагляду.
  • Подекуди єдиний співробітник спостерігає більше ніж за 15 психічно хворими людьми. Трапляється, що в персоналу немає рації, щоб покликати на допомогу у випадку екстреної ситуації, а найближчий охоронець знаходиться в іншій будівлі чи на іншому поверсі.
  • Навіть коли пацієнти перебували під особливим наглядом, їм удавалося проковтнути батарейки чи леза для гоління або приховувати зброю, що її вони використовували для нападу на інших пацієнтів. У лікарні у Флорида-Сіті пацієнтові вистачило самої лише пачки паперу, щоб вирватися із замкненої кімнати і вдарити ножем його сусіда по палаті 10 разів. І поки чоловік стікав кров’ю на підлозі, співробітник медичного закладу, не здогадуючись про те, що сталося, допомагав нападникові випрати його закривавлений одяг.
  • У Флориді немає єдиних вимог стосовно мінімальної необхідної кількості штатних одиниць у лікарні. До того ж, практично немає ніяких наслідків для керівників медичних установ, навіть якщо хтось із пацієнтів помирає. Державні органи оштрафували лікарні в цілому на 2500 доларів за останні п'ять років. Одна лікарня заплатила 1 000 доларів штрафу після того, як один із її пацієнтів утік, і його збила вантажівка.
  • Щонайменше троє пацієнтів загинули через те, що працівники лікарні надто довго викликали 911.
  • Деякі співробітники говорять, що їх змушували не викликати парамедиків з метою уникнути зайвих витрат. Інші кажуть, що перш за все вони мали повідомити своє керівництво, що призводило до затримок із викликом «швидкої».

Державний департамент у справах дітей та сімей керує трьома основними психіатричними лікарнями Флориди. Три інших перебувають у віданні приватної компанії «Коррект Кейр Рекавері Солюшнс», нагляд над якою здійснює той самий департамент.

Під час інтерв'ю на початку вересня вищі посадові особи департаменту, в тому числі секретар Майк Керролл, спочатку прагнули оскаржити заяви, що нібито їхні лікарні були недоукомплектовані персоналом і через це стикалися зі зростанням кількості випадків насильства.

Після ознайомлення з результатами розслідування газет Керролл сказав, що питання кадрового забезпечення вимагає більш детального аналізу, бо «я маю намір пересвідчитися, що ми забезпечуємо високу якість надання медичної допомоги».

Коли журналісти відзначили, що звіти самого департаменту свідчать про збільшення випадків насильства та інших небезпечних інцидентів на 45% з 2008 року, Джон Брайант, помічник секретаря з питань психічного здоров'я та протидії насильству, спантеличено похитав головою.

«Знаєте, ми відстежуємо ці цифри щодня, щотижня, щомісяця», - заявив він. «Мені, чесно кажучи, не віриться у це, бо ми звертаємо досить багато уваги на це питання».

Але державні чиновники навіть не знають, скільки випадків насильства трапляється у державних медичних установах.

З 2005 року керівництво департаменту постійно пом'якшували вимоги до звітності, завдяки чому лікарні могли більше не заявляти про більшість травм пацієнтів. Надані ж звіти зберігаються в такому безладі, що з часом стає просто неможливо їх аналізувати.

Керівництво департаменту не змогло надати копії десятків звітів про інциденти, що сталися у психіатричних закладах. Прес-секретар департаменту Мішель Глейді спочатку сказала, що документація з трьох лікарень до 2011 року була втрачена. Пізніше вона заявила, що, можливо, тих документів узагалі ніколи не існувало, бо до 2011 року в департаменті не було стандартної форми звітності.

Втім, очевидним є той факт, що чиновники департаменту знали про кризу в психіатричних лікарнях Флориди, що набирала обертів.

Чотирнадцять разів, починаючи з 2005 року, Департамент у справах дітей та сімей разом із Агентством з управління охороною здоров'я розслідували внутрішні скарги з приводу нестачі персоналу, через які виникала загроза життю співробітників. Розслідування підтвердили дані факти у дев'яти з цих випадків. Потім Генеральний інспектор департаменту попередив керівництво про зростання кількості компенсаційних позовів від працівників медичних закладів з приводу випадків насильства, починаючиз 2011 року.

Замість того, щоби приймати на роботу більше санітарів, медсестр або збільшити кількість консультаційних сеансів для пацієнтів, департамент і Законодавчі збори штату продовжили скорочувати бюджети установ.

Тільки з 2011 по 2013 рік – саме в цей час зросла кількість інцидентів застосування насильства у лікарнях по всьому штату – колишній секретар Департаменту у справах дітей та сімей Девід Уілкінс узгодив скорочення бюджетів лікарень на 61 мільйон доларів – а це більше ніж 15 відсотків від їхнього фінансування. Вже не кажучи про зменшення видатків на близько 35 мільйонів за два попередні роки.

Лікарні були змушені звільнити майже третю частину своїхпрацівників.

По всьому штату психіатричні заклади закривали консультаційні кабінети для пацієнтів, відміняли тренінги та інші підготовчі заходи для співробітників, зменшуючи нагляд і залишаючи хворих напризволяще.

Державна лікарня у Маккленні, що в північно-східній Флориді, звільнила одну третину свого штату психологів, за словами Гаррі Рейффа, який у той час був головою психологічного відділу. Перед тим, як медсестру Кук було поранено ножем в обличчя, її лікарня скоротила кількість чергових охоронців з дванадцяти до восьми, за словами колишнього керівника безпеки закладу Джеральда Сіммонса.

Кадрові скорочення досягли наразі такого неприпустимого рівня, що співробітники говорять, що їм подекуди не вистачає навіть часу відлучитися до туалету, не кажучи вже про те,що вони змушені все менше приділяти уваги пацієнтам.

Газети зустрілися з більше ніж двома десятками нинішніх і колишніх співробітників, які заявили, що подекуди вони були надто зайняті, щоб виконувати чергові медичні огляди, і часто траплялося так, що їм доводилося залишатися самим на посту.

«Ми приймали участь в опитуванні співробітників, і одне з питань анкети було таким:«Чи відчуваєте ви себе в безпеці?», - говорить Карен Рекард, колишня медсестра в Державній лікарні штату Флорида. – «Ні, я не відчувала себе в безпеці. Абсолютно. Я була єдиною медсестрою на чергуванні. Подекуди моєю напарницею могла бути жінка навіть менша за мене. Коли чоловіки починають битися, вдіяти нічого не можеш. Вони з такою черговою справляться запросто».

РОКИ БАЙДУЖОСТІ

Кожного року близько 5000 чоловік проходять через одну з шести головних психіатричних лікарень Флориди – цим людям життєво необхідна допомога спеціалістів.

Близько 40 відсотків з них – то пацієнти з так званим «цивільним поміщенням під варту», це означає, що їм не були пред'явлені звинувачення в скоєнні злочину, але вони можуть бути небезпечними для себе або для оточуючих. Решту офіційно заарештовують і розміщають у лікарні, бо ті були визнані психічно непридатними для того, щоб постати перед судом. Ці «підсудні» пацієнти мають проходити лікування до того моменту, поки їхня дієздатність не відновиться, і вже тоді їх знову приводять у залу суду для висунення звинувачень.

Більшість пацієнтів не є закоренілими злочинцямичи неврівноваженими вбивцями.

Вони всього лише страждають від хвороб, що вимагають щоденного лікування,яке вони мають можливість отримати тільки у цих закладах. До того ж, серед них багато людей, схильних до самогубства, які не становлять загрозу ні для кого, крім самих себе.

У психіатричних лікарнях повно людей, які чують голоси, які бачать видіння і не можуть контролювати власні дії.

Тож нагляд має бути організований надзвичайно ретельно, щоб ці пацієнти не могли заподіяти шкоди собі чи напасти одне на одного. Протягом багатьох десятиліть, лікарні поміщали неслухняних пацієнтів в ізольовані кімнати чи прив'язували їх до стільців або ліжок на тривалий час. Цю практику вдалося припинити по всій країні лише після серії смертельних випадків і гучних позовів, що послідували за ними. Починаючи з 2005 року у Флоридіпоступово припинили застосування фізичних обмежень і зменшили норми часу, який пацієнт може перебувати на самоті.

Лікарні тепер більше стали вдаватися до медичних засобів для заспокоєння пацієнтів. Тому працівники лікарень стали ще більш важливою лінією оборони. Все частіше їм доводилося вести спостереження за пацієнтами та заспокоювати їх у випадках можливих конфліктів словами або фізично втрутитися, щоб запобігти насильству.

Але замість того, щоб збільшити кількість персоналу, посадові особи Флориди майже кожен рік за останнє десятиліття скорочували працівників за найменшої нагоди.

Чиновники Департаменту у справах дітей та сімей не звернули на це увагу в Капітолії, так само, як і не збиралися знайти спосіб перерозподілити кошти у своєму бюджеті в 2,9 млрд доларів, аби найняти додаткових працівників до лікарень.

При тому, що Законодавчі збори збільшили бюджет департаменту більше ніж на 60 млн доларів у 2012-2013 роках, Уілкінс, секретар департаменту на той час, продовжував скорочувати видатки на лікарні та виділяв кошти на інші програми агентства, в тому числі на проекти з усиновлення. Ця тенденція практично не змінилася за головування секретаря Керролла, який збільшив бюджет лікарень менше ніж на 1 відсоток.

Флорида наразі відстає від багатьох інших штатів, якщо порівнювати кількість чергових, які залучаються до роботи в лікарнях: у розрахунку на одного пацієнта їх майже вдвічі менше, ніж у Вашингтоні,та втричі менше, ніж у Північній Кароліні.

Один із найбільших штатів у країні – і один із найбагатших – тепер витрачає на утримання психіатричних лікарень у процентному відношенні на душу населення менше, ніж 42 менші регіони. В рейтингу обсягів витрат на всі послуги для психічно хворих людей штат займає 49-е місце, за даними Національної асоціації директорів державних закладів з охорони психічного здоров'я.

«У Флориді для психічно хворих людей не робиться нічого, абсолютно нічого», - заявив психіатр Стівен Блумфілд із Джексонвілля, колишній глава Асоціації психологів Флориди. – «Систему охорони психічного здоров'я штату навіть неможливо порівняти з іншими штатами, бо вона геть на низькому рівні».

ТАРГАНИ ТА ЦВІЛЬ

Всю глибину нехтування системи з боку держави можна оцінити в найдавнішій і найбільшій установі, Державній лікарні штату Флорида.

В лікарні утримується близько 1000 пацієнтів, а сам медичний комплекс розташувався неподалік від головної вулиці у центрі містечка Чаттахучі з населенням у 3000 жителів, що стоїть на березі річки поблизу кордону зі штатом Джорджія.

І, незважаючи на живописні фонтанчики на території закладу і підстрижений живопліт, здається, що справи там ідуть з кожним роком усе гірше.

У 2010 році представники інспекції з охорони здоров'я штату знайшли сиру курку, з якої ще капала кров, що лежала на тарілках разом із вареними яйцями,– пацієнтам якраз збиралися подавати обід.

У 2013 році інспектори виявили, що всі вогнегасники лежали в шафі – зачиненій та зафарбованій. Пожежна сигналізація в одній з будівель комплексу не працювала, створюючи загрозу життю 300 пацієнтів. Як виявилося, вона зламалася ще два роки тому.

У 2015 році в палатах деяких пацієнтів зовсім не було кондиціонерів. Траплялися випадки, коли хворі знаходили тарганів у своїх тарілках.

Інспектори відзначили, що подібні умови спостерігаються і в інших установах Флориди.

У державній лікарні Південної Флориди (нею керує приватна компанія з округу Броуард, але при цьому сам заклад фінансується державою) лікарі сказали своєму керівництву в липні 2012 року, що пацієнтам не вистачало їжі, тож у пошуках чого-небудь їстівного вони порпалися у сміттєвих баках.

У Державній лікарня у Маккленні, що в північно-східній Флориді, співробітники ніяк не могли переконати пацієнта не мочитися на підлогу. Працівники неодноразово вимагали від своїх босів заміни підлоги. Але ремонт так і не був зроблений, тож під час державної інспекції у квітні 2014 року сморід у палаті був таким нестерпним, що співробітники змушені були затиснути носа, увійшовши всередину.

Наступного року в цій же лікарні чиновники знайшли сміття на підлозі. Після розмови зі співробітниками виявилося, що по лікарні повзають щурі,подекуди навіть забираючи до ліжок пацієнтів.

В інтерв'ю «Таймс»/ «Хералд-Трібьюн» на початку цього року Уілкінс сказав,що Державну лікарню Флориди та деякі зі старих закладів варто було б закрити.

«Якщо пересічна людина побачила б ці будівлі, їй було б соромно дивитися на це», -заявив він.

Втім, заголовування Уілкінса, з 2011 по 2013 рік, бюджет на утримання лікарень скоротився на 12 відсотків –тобто близько на 2 мільйони доларів.

СПЛЕСК НАСИЛЬСТВА

Через деякий час після того, як державні посадовці почали скорочувати бюджети на утримання психіатричних лікарень у 2009 році, Даніель Ламар Мозлі дізнався, що стається, коли поблизу немає нікого, хто наглядає за пацієнтами.

36-річний Мозлі, жебрак та безхатченко, був відправлений до лікувального центру в Гейнсвіллі (Північна Флорида) в червні 2010 року після того, як він голим тинявся поблизу притулку для бездомних. Поліція приїхала на виклик і, заставши його голяка перед натовпом людей, в якому, між іншим, були і діти, заарештувала його за неприпустиму поведінку.

Два місяці по тому він почав про щось сперечатися з іншим пацієнтом у кімнаті відпочинку – одному з найжвавіших приміщень лікарні, в якому завжди було повно людей, бо саме тут знаходився телевізор.

Відеокамери зафіксували, як 34-річний Еррол Ліндон Льюїс збив Мозлі з ніг і, опустившись на коліна, заходився гамселити того кулаками по обличчю, нанісши йому 18 ударів.

Потім Льюїс підвівся і почав бити Мозлі ногами по голові.

Один. Два. Три. Чотири. П'ять. Шість.

Льюїс нарешті відійшов, лишивши Мозлі, що лежав непритомний на підлозі, на 30 секунд. Утім, протягом цього часу ніхто досі не поспішав на допомогу постраждалому пацієнтові.

Льюїс встиг повернутися, знову схилитися над своєю жертвою і почати душити його, аж поки кров не заюшилав того з носа.

Лише через дві хвилини після того, як чоловіки почали битися, з’явився перший працівник закладу. То була Дарлін Дебоуз, метр шістдесят сім заввишки, що могла лиш стояти і дивитися, як розлючений психічно хворий пацієнт, який колись побити трьох заступників шерифа в Окалі, лупцює іншого пацієнта.

«Будь ласка, відчепіться від нього», - тихо звернулася вона до хворого, стоячи на відстані витягнутої руки.

Мозлі вижив після побиття, відбувшись проламаним черепом і переломами вилиць та щелепи. Платники податків Флориди витратили на його лікування та перебування в реанімації більш ніж 60 000 доларів.

А після того, як сотні працівників лікарень втратили свої робочі місця в 2011 році, кількість подібних випадків зросла по всьому штату.

У 2009 році згідно документів державних служб та поліцейських звітів у чотирьох лікарнях, в яких утримувалися люди, не спроможні наразі постати перед судом, сталося 23 акти насильства по відношенню до пацієнтів або працівників установ. Наступного року їхня кількість зросла до 47. У 2014 році подібних випадків налічувалося вже 72.

Тисячі сторінок записів про випадки насильства серед психічно хворих пацієнтів, залишених без нагляду, спроможних нашкодити одне одному та працівникам, що доглядали за ними.

Одному з пацієнтів ледве не розтрощили голову, через що той потрапив у кому, тому що його суперник вирішив, що в того були якісь «демонічні сили». Жінка-консультант, що залишилася сам на сам із пацієнтом, була побита так сильно, що тепер здатна ходити тільки за допомогою ціпка. У лікарні в Маккленні чоловік втратив два пальці на руці, бо інший пацієнт хотів замкнути того в кімнаті – він із такою силою зачинив двері, що буквально відрубав пальці свого сусіда.

У червні 2013 року в лікувальному центрі «Трежер Кост» неподалік від озера Окічобі Даніель Келлонд попередив санітарів, що він дуже сердиться і йому аж кортить когось відправити в реанімацію.

Одного разу він вдарив літнього пацієнта, що якраз їв печиво. Через три дні він тицьнув Ламаркіса Девіса в око, пошкодивши тому кровоносні судини. Наступного ранку він знову напав на Девіса, цього разу відкусивши тому шматок вуха і повідомивши працівникам, що то були«просто ділові розбірки».

«Я злочинець», -заявив він поліцейським.

Раніше в цьому році в державному лікувальному закладі в Чаттахучі двоє молодших пацієнтів побили 57-річного Мігеля Менендеса-Карреру, бо вони думали, що він стукач. Ніхто не подбав про те, аби розборонити чоловіків і не допустити контактів між ними. Наступного ранку Менендес-Каррера вилив на кривдників свою сечу, бажаючи помститися за приниження напередодні.

Вони забили його ногами до смерті.

ПРОГАЛИНИ У ЗВІТНОСТІ

Свого часу психіатричні лікарні Флориди мали надавати звіт щоразу, коли пацієнт отримував пошкодженнята потребував медичної допомоги.

У свою чергу департамент збирав ці звіти докупи тараз на рік відправляв їх Законодавчим зборам, які контролювали бюджет агентства.

Але за останнє десятиліття керівництво департаменту змінило власні вимоги до звітності так, що відтоді лікарні стали здаватися набагато безпечнішими, ніж вони були насправді.

У 2005 році департамент дозволив психіатричним лікарням не звітувати про більшість надзвичайних ситуацій. Тепер вони мусили подавати звіти тільки у тих випадках, коли пацієнтів або працівників доставляли до«медичного закладу за межами установи».

У 2014 році департамент знову змінив правила. Тепер лікарні могли подавати звіт тільки тоді, коли в закладі траплявся випадок, що призвів до«непоправної шкоди або втрати життя пацієнта».

Оскільки зміни вносилися до внутрішнього розпорядку агентства, вони не потребували проведення громадських слухань або отримання схвалення з боку Законодавчих зборів.

Результатом цих змінстав той факт, що керівництво лікарень відтоді не повинно було заявляти про сотні випадків насильства і нанесення травм, які відбувалися просто у них на очах. За даними департаменту за минулі шість років налічувалося 450 подібних випадків, тоді як«Таймс» / «Хералд-Трібьюн» нарахували їх майже 1000.

У лікувальному центрі поблизу Гейнсвілля (Північна Флорида) вирішили, що за 2011-2012 фінансовий рік трапилося лише три досить серйозні випадки, про які вони повідомили департамент. За той же період «Таймс» / «Хералд-Трібьюн» знайшли свідчення про 16 інцидентів насильства.

Один із пацієнтів зіштовхнув працівника зі сходів так, що той ледь непроломив головою цегляну стіну, врізавшись у неї.

Іншому пацієнтові розбили голову – троє інших хворих спіймали його та довго лупцювали. Третьому клієнту медичного закладу довелося накладати шви після того, як його кілька разів ударили по обличчю під час переглядупо телевізору якоїсь сцени насильства у фільмі.

Газетам удалося викрити аналогічні невідповідності щодо звітності по всьому штату. Керівництво судово-медичного і цивільного підрозділів Державної лікарні штату Флорида повідомило про 16 інцидентіву період з липня 2012 року до червня 2013 року. Журналістське розслідування свідчить про те, що насправді їх було втричі більше.

У 2013-2014 фінансовому роціу Державній лікарні в Північно-Східній Флориді дирекція звітувала про сім випадків насильства. «Таймс» / «Хералд-Трібьюн» викрили більше 40.

Брайант, помічник секретаря Департаменту у справах дітей та сімей, сказав, що його агентство покладається на достовірність тих даних про інциденти, що їм надаються з лікарень.

«Якщо вони не повідомляють нас про подібні випадки, це дійсно проблема», - погодився Брайант.

ЗАНЕХАЯНІ АЖ ДО СМЕРТІ

У серпні 2011 року працівники Державної лікарні Північно-Східної Флориди в Маккленні підписали документи, підтверджуючи, що вони сумлінно дотримуються розпорядку дня та провели ранковий обхід. Згідно їхнім записам пацієнт Джеймс Фльоран значився як «присутній, під наглядом» кожні півгодини з 7.30 до 10 години ранку.

То була брехня.

Як пізніше дізналися співробітники лікарні, 46-річний пацієнт, який страждав на шизофренію,перестрибнув паркан заввишки у 5 футів і попрямував до шосе державного значення 121, де о 9:30 ранку його збила вантажівка з напівпричепом.

Враховуючи постійне скорочення персоналу психіатричних установ і збільшення вимог до роботи тих небагатьох, хто залишився, співробітники знайшли один простий спосіб зекономити робочий час: вони припинили слідкувати за пацієнтами.

За рекомендаціями лікарів небезпечних або суїцидально налаштованих пацієнтів слід перевіряти регулярно – подекуди навіть кожні 15 хвилин.

Але їхні рекомендації зазвичай ігноруються. Як показують дані внутрішніх перевірок,за останні роки десятки співробітників нехтували контрольними візитами до хворих.

Вінс Дрюдінг, колишній керівник нічної зміни в лікувальному центрі Північної Флориди, жаліється на недоукомплектованість.

Колись у його лікарні, що біля Гейнсвілля, налічувалося цілих чотири медичні співробітникина кожному посту. Коли їхня кількість скоротилася вдвічі, стало «неможливо» контролювати кожного пацієнта.

«Виходило так, що ледве ти закінчував один обхід, як уже мав розвернутися і почати наступний», - каже він.

«Проблема полягає в тому, що якщо все спокійно, люди нехтують оглядами та обходами. Добре, якщо роблять їх кожні дві години. Але для наших пацієнтів це аж надто довго. Якщо ви не заходите до пацієнта, схильного до самогубства, протягом однієї години, це дуже погано. Відсутність протягом двох годин може бути смертельною».

Починаючи з 2009 року щонайменше семеро людей загинуло після того, як співробітники пропустили запланований обхід або порушили інші правила лікарні.

Одного пацієнта залишили на самоті у гарячій ванні так надовго, що в нього відійшла шкіра від тіла, коли працівники намагалися реанімувати його. 33-річну жінку, схильну до самогубства, мали постійно перевіряти, аби вона не змогла дістатися до постільної білизни, але їй усе ж удалося поцупити простирадла і повіситися у своїй палаті.

Джон Кеньон Уїтакер III задихнувся, вдавившись шматочком піци – за словами співробітника, його колегу покликали з посту, який ніколи не можна полишати. Замість того, щоб спостерігати за моніторами в диспетчерській, вона виносила брудний посуд після обіду. За словами Кірена Сосьєра, технічного робітника, який був у цей час поруч із Уїтакером, на пості не лишилося нікого, хто міг би викликати допомогу.

Посадовці департаменту оскаржили свідчення Сосьєра. Вони заявили, що хтось «негайно» прийшов на допомогу, але не навели точного часу.

Звісно, коли дирекція лікарень і чиновники департаменту не відчувають ніяких наслідків у результаті подібних інцидентів, їм дуже легко ігнорувати небезпечні ситуації, які вони самі й створили.

Принаймні чотири рази за п'ять років Агентство з управління охорони здоров'я або Генеральний інспектор департаменту заявляли про випадки, коли через недостатню укомплектованість лікарень адміністрація створювала для пацієнтів і співробітників небезпечні умови перебування.

Жодного з керівників не було звільнено. Агентство обмежилося штрафами на загальну сумув 2500 доларів.

ОДНА НА ВАРТІ

Тоня Кук відчувала себе безпечніше протягом тих шести років, коли вона працювала у виправній установі, де на кожному кроці стояли охоронці, ніж у лікувальному центрі Північної Флориди.

Кук подобалося допомагати людям справлятися зі своїми психічними захворюваннями. Але вона виявилася неготовою до проявів жорстокості, що час від часу спалахували навколо неї.

Згідно стратегії поведінки, якої навчають у психіатричних установах, конфлікти слід вирішувати за допомогою слів. Крім того, на тренінгу їй показали кілька складних рухів, яких мало б вистачити, щоб утихомирити пацієнтів, що вирішать чинити опір. Вона сказала, що навряд чи могла згадати про ці рухи, коли справа дійшла до фізичного протистояння.

«Мені б дійсно не хотілося б таке казати, але цей тренінг був сміхотворним», - сказала Кук. – «В тебе немає жодних навичок, аби впоратися з тим, що може статися там».

Кук досі зла через те, як лікарня опікується заходами безпеки.

Охоронці перебували далеко від чергових, в окремій будівлі. Тож медсестрі ніколи не вдавалося відчути себе у безпеці, відчути, що вона не сама.

 «У приміщеннях із пацієнтами ніколи не було охоронців, хіба що у випадках, коли щось траплялося», - сказала вона.

Через чотири дні після того, як Кук нанесли на обличчя більше 30 швів, її бос запитався, чи може вона повернутися до роботи.

Вона спробувала. Але кожного разу, коли вона думала, що їй доведеться зачинити за собою двері Корпусу №12, її серце починало шалено калатати, а вона всяхолола.

Тоді Кук попросила дозволити їй перейти до паперової роботи, і лікарня задовольнила цей її запит.

Проте через рік, коли вона все ще відмовлялася повернутися на свою минулу посаду, її звільнили.

 

Уривок з репортажу «Божевільні. Невидимі. У небезпеці», Пулітцерівська премія 2016 "За видатне розслідування"

Автори: Леонора Лапетер Антон, Ентоні Комьер, Майкл Брага

Переклад та адаптація: Олексій Абраменко