Зачекайте,
триває завантаження

Мудра Корова

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Дякуємо, вашу пошту успішно додано.

Мудра корова кланяється

Мудра корова кланяється!

Де вчитися: випускниця про Могилянську школу журналістики

Де вчитися: випускниця про Могилянську школу журналістики

Сьогодні журналістська освіта в Україні викликає багато дискусій. Яка модель навчання правильна? Чи потрібно вчитися шість років, чи вистачить двох? Чи взагалі фахове навчання для цієї професії є обов’язковим? Очевидно одне – нам потрібен свіжий погляд на медіа-освіту. Тільки тоді, коли навчальна програма стане повністю відповідати сучасним стандартам, можна буде виростити справжнього професіонала.

Магістерську програму я проходила в Могилянській школі журналістики (МШЖ), де теоретична підготовка тісно пов’язана з практикою. Наразі МШЖ – одна з небагатьох програм, які намагаються працювати в Україні за зразками закордонних шкіл. За 2 роки навчання, з 2012 по 2014, я переконалася в цьому на власному досвіді.

Викладачка МШЖ Олена Демченко спирається на практику європейських країн, де найефективніший варіант освіти для журналіста – диплом магістра з журналістики плюс бакалаврська нежурналістська освіта.

“На мою думку, професія журналіста (так само як професія лікаря, юриста) має бути закритою. Тобто, працювати журналістами мають лише ті люди, у яких є університетський диплом з журналістики. Але диплом, якому відповідає висока якість освіти, а не профанація. Одного чи двох років магістратури достатньо для того, аби опанувати технічні та теоретичні основи професії, тому не варто витрачати час навчання на бакалавраті – аж цілих 4 роки – на переливання з пустого в порожнє”, – каже Олена.

Цю ж думку підтримує Дмитро Губенко, теж викладач МШЖ та журналіст Deutsche Welle: “Магістерська програма МШЖ виходить за межі так званої формальної освіти змістовно, і водночас вона дуже начисена. У МШЖ здобуваєш професію за два роки, а не за чотири-шість. До того ж, наша програма постійно змінюється, адаптується до нових умов медіаринку”.

Навчання через практику

По суті, щоб працювати журналістом тобі не потрібен диплом, а треба лише багато практики. В Могилянській школі журналістики – це основний принцип роботи. За час навчання студентів вчать робити радіо та телесюжети, писати статті у друковані ЗМІ, верстати журнали, вести свої інтернет-проекти, знімати документальні фільми і навіть малювати анімацію. При тому, це не одноразові завдання, а повноцінні курси. Приміром, в першому семестрі студенти створюють радіо новини. Повноцінний випуск новин, який вони готують, починаючи з відбору тем і до запису роликів у студії та монтажу готового аудіо запису.

У другому семестрі увага акцентується на теленовинах. Протягом тижня потрібно зняти сюжети, а у п’ятницю записати випуск на власній телестудії з імітацією прямого ефіру. Прекрасно ще й те, що у кожному випуску задіяні всі студенти. За час цього курсу кожен встигає спробувати себе у ролі продюсера, режисера, оператора, звукорежисера, телеведучого та журналіста. А командна робота дозволяє уявити, як це все відбувається на справжніх телеканалах. Після кожного такого випуску відбувається обговорення та розбір помилок. Таким чином, студенти постійно вчаться на своїх помилках.

Дисципліна “вступ до відеовиробництва” вчить основним правилам відеомонтажу. Студентам показують, як поєднати текст, картинку та звук у новинний сюжет.

Новітні медіа та інтернет-журналістика вчать майбутніх журналістів працювати в онлайні. А також тому, як шукати та працювати з джерелами інформації в Інтернеті.

Виходить, що за ці два роки студент так чи інакше пробує свої сили у всіх видах журналістики, тому по закінченню магістерської програми йому буде легше обрати конкретний напрямок роботи. Крім того, школа реагує на зміни професії. За два останні роки у МШЖ додалося багато нових дисциплін, наприклад, журналістські розслідування, дата-журналістика, економічна журналістика.

Теорія теж важлива


Набір теоретичних дисциплін, які присутні у навчальному плані, покликаний розширити кругозір майбутнього журналіста та розвинути його аналітичні здібності. Це, наприклад, такі предмети, як основи герменевтики, теорія масових комунікацій, правове забезпечення діяльності ЗМІ, етика журналістики та методологія медіа-досліджень. В МШЖ не вчаться по літературі радянського зразка. Викладачі самі підбирають потрібні для вивчення матеріали. Крім того, щоб ми краще вивчили проблему, нам могли задати подивитися фільм чи навіть серіал, що не так вже й нудно.

Основи герменевтики покликанні сформувати самостійне мислення сучасного журналіста. Цю дисципліну, як і теорію масових комунікацій, викладає Сергій Квіт. Методологія медіа-досліджень розповідає студентам про основні наукові дослідження у царині мас-медіа. На базі цих знать студенти потім проводять власні дослідження. Правознавство у сфері ЗМІ знайомить із основними положеннями національного та зарубіжного законодавства про ЗМІ.

Журналісти-практики у якості гостьових лекторів

Викладати фахові дисципліни повинен журналіст-практик. Проте далеко не всі готові на такий крок. По-перше, це займає багато часу, по-друге, оклад викладача, очевидно, менший, ніж у практикуючого журналіста. В Могилянці знайшли свій варіант виходу з цієї ситуації. Вони запрошують відомих журналістів читати гостьові лекції. Щотижня для студентів проводять тематичні зустрічі з головними редакторами друкованих видань, тележурналістами, блогерами і т.і. Такі зустрічі дають можливість не тільки почути про досвід практика, а й завести з ним знайомство, обмінятися контактами і, можливо, в майбутньому прийти до нього на практику та роботу. Це також крок до вирішення проблеми відсутності стосунків між “вишами” та роботодавцями. Лектори, що часто можуть бути і роботодавцями, самі можуть оцінити покоління майбутніх журналістів.

Про таку співпрацю з медіаринком директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко говорив під час загальноукраїнської конференції “Журналістська освіта в Україні: що маємо і куди рухаємося?”.

“Якщо хтось скаже, що співпраці немає, та що медіаіндустрія уникає цього, я можу це заперечити, тому що вона існує на багатьох рівнях. Майстер-класи, стажування, практики, залучення наших викладачів школи, які проводять тренінги для медіаорганізацій”, – говорить Євген Федченко.

Крім того, частина постійних викладачів МШЖ є практикуючими журналістами. Наприклад, Діана Дуцик, яка є  виконавчим директорком ГО “Детектор медіа” чи Олена Демченко, яка працює журналістом у тому ж “Детектор медіа”.

Технічна база школи


Якщо врахувати всі вищеперераховані практичні курси, то виникає логічне питання, чи є у Могилянської школи журналістики технічне забезпечення для практичних занять. Відповідь – є. Очевидно, що це не є найсучасніша техніка, на якій працюють провідні телеканали, але та техніка, що була за часів мого навчання, давала можливість виконувати всі завдання. У МШЖ є власний медіацентр, обладнаний студією звукозапису, телестудією, кімнатами для монтажу та навчальним залом з персональними комп’ютерами для кожного студента. Для виконання завдань студенти можуть користуватися диктофонами та відеокамерами.

Моє навчання було більше подібне на справжню роботу. Ми з одногрупниками часто затримувалися після пар, щоб закінчити практичні завдання, виїздили на зйомки сюжетів, планували наші ефіри. Підхід до домашніх завдань у викладачів теж був практичний і навіть творчий. Ми робили аналіз журналістських розслідувань з відомих закордонних сайтів, дивилисясеріал “The Black Mirror”, уявляли себе головним редактором The Guardian, записували стенд-апи.

Звичайно, що повністю ідеальною не може бути жодна магістерська програма, адже вона пишеться не конкретно під вас. Комусь не сподобаються методи викладання того чи іншого викладача, комусь буде нецікава якась дисципліна. Зрештою, це навчання покаже вам самим ваші слабкі та сильні сторони, які потім відіграють роль у вашому становленні як журналіста.

Чому варто вступати у МШЖ наводить аргументи випускниця, а нині викладач школи Олена Демченко: “Тут дають хорошу теоретичну та практичну базу, можливості для саморозвитку. В контексті викладацького складу – здебільшого, тут працюють практики, які навчають реальним речам. По наповненню навчального процесу – баланс між практикою та теорією витриманий в бік практики, хороша технічна база, регулярні гест-спікери”.

Автор: Наталія Чуловська

Фото: Юрій Панін, Андрій Кальченко